This post was originally published on this site
Велике Боже Милосердя
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Cьогоднішня Євангельська притча є образом великого Божого милосердя до нас, людей, а водночас і образом нашого лукавства відносно наших ближніх. Цар, який хотів звести рахунки зі своїми слугами, – це Господь Бог, а ті боржники — це ми, люди, бо кожен з нас, починаючи від маленької дитини і аж до старості, входить у борг перед своїм Творцем, бо скільки разів згрішимо, стільки разів входимо у борг за який змушені раніше чи пізніше давати звіт. Господь Бог має повне право судити нас справедливо за ці борги, має повне право покарати нас в’язницею, – тобто вічними муками. Але чи робить так Господь із нами? Ні! Він має велике милосердя над нами!
Справді, Він кличе нас до розрахунку у Святій Сповіді, готовий подарувати нам весь наш борг, забути всі численні кривди, які ми заподіяли Йому. Господь знає нашу слабкість, бачить спокуси, які приходять до нас на кожному кроці, тому не карає нас відразу, а терпеливо очікує нашого покаяння і виправлення.
Але взамін Він бажає, щоб і ми відпускали тим, що провиняться проти нас. Бог нам наказує прощати винуватцям бо це має велику користь для нашої душі. Тому закликає всіх нас святий апостол Павло: “Хай сонце не заходить у вашому гніві” (Ефес. 4,26).
Як добрий воїн тільки в боротьбі може доказати, що він є добрий воїн, так і ми повинні доказувати своїм щоденним життям через любов до Бога і своїх ближніх, що ми є добрі християни.
У житті святого Нифонта розповідається, що він одного разу бачив широке поле, на якому стояло багато злих духів, які йшли на боротьбу проти християн. Він дуже злякався, бо подумав, що вже немає рятунку. Але в цей час він почув голос, що говорив до нього: “Поглянь на схід сонця”. Він поглянув і побачив у три рази більше ангелів порівняно зі злими силами і мужа, світлішого від сонця, що промовляв до ангелів: “Господь велить вам йти на землю допомагати християнам і охороняти їх”.
Із цього можемо зробити належний висновок, що люди, які не хочуть прощати своїм ближнім, носять камінь злоби у своєму серці, їх, очевидно, злі духи сильно тримають у своїй владі. Якщо хочемо бути Божими дітьми, добрими християнами, відкидаймо від себе всяку злобу, всякий гнів, щоб сонце ніколи не заходило у гніві нашому.
Приклади прощення знаходимо, як у Святому Письмі Нового, так і Старого Завіту. Візьмімо до прикладу єгипетського Йосифа. Рідні брати продали його у рабство, заподіяли йому велику кривду. Та коли настав великий голод, брати прибули до Єгипту, щоб купити зерна, і там Йосиф впізнав своїх братів. Та він, хоч і жив у Старому Завіті, де існувало право помсти — око за око, зуб за зуб, – не помстився братам. Більше того, він не лише простив їхні провини, але й дав їм вдосталь зерна, вчинивши з великою любов’ю.
Одного разу апостол Петро підійшов до Ісуса і запитав: “Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? Ісус говорить йому: “Не кажу тобі – до семи, але до сімдесяти разів по сім” (Мф. 18, 21-22). “Бо коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших” (Мф. 6, 15). Амінь.
о. Георгій Тяпко
