This post was originally published on this site
Багач і Лазар
У притчі про багача і Лазаря Ісус Христос коротко передає тимчасову і вічну долю двох осіб: вбогого Лазаря і безтурботного багача. Як виглядало життя цих двох людей на землі? Багач одягався в одежі з дорогих тканин і «бенкетував щодня розкішно» зі своїми приятелями. Він не думав про Бога, про безсмертну душу, про відповідь на Божому суді, про вічне життя. Він безтурботно насолоджувався благами цього світу.
Лазар навпаки жив у нужді й убогості. Не маючи даху над головою, він голодний лежав при брамі багача, весь вкритий болючими струпами і мише собаки проявляли до нього милосердя вилизуючи його рани.
Хто з цих двох щасливіший? В очах світу – багач, бо має всього в достатку і живе розкішно. Він міг промовити словами господаря, якому щедро вродила нива: «Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися!» (Лк. 12, 19). В свою чергу, в очах світу, вбогий Лазар є нещасним і жалюгідним, бо він голодний, хворий і без даху над головою.
Та земне життя скоро минуло, як до вбогого Лазаря, так і до багача прийшла смерть, яка все змінила . І ось ми вже бачимо багача у пеклі, де він терпить страшні муки. Немилосердний багач став жебраком, він кричить уголос: «Отче Аврааме, змилуйся наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучусь в полум’ї цім» (Лк. 16, 24). В той же час вбогий Лазар, який без нарікання переносив всі нестатки і випробування на землі, насолоджується райським щастям.
Яке значення має ця притча для нас? Найперше, Спаситель навчає нас, що життя на землі є приготуванням до вічності, бо «ми не маємо тут постійного міста, а майбутнього шукаєм» (Євр. 13, 14). Ісус Христос нагадує, що щастя на землі минає скоро. Багатство, насолоди, вигоди проминуть і лиш добрі діла мають вічну вартість. Нагадує, що у вічності справедливість і правда візьмуть гору і навіть «горнятко холодної води», дане ближньому буде винагороджено (Мт. 10, 42). Що хто посіє на землі, те і збиратиме у вічності. Тому Авраам промовив до багача: «Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся» (Лк. 16, 25).
Ми бачимо, що багач не протирічить Аврааму, бо бачить і розуміє свої провини і глибину свого падіння і тому благає Авраама: «Отче Аврааме, пошли Лазаря в дім батька мого; я маю п’ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки» (Лк. 16, 27-28). Авраам дав повчальну відповідь: «Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають» (Лк. 16, 29). І дійсно, у Святому Письмі докладно сказано, як треба жити, щоб осягнути вічне щастя. Але багач, знаючи своїх братів, промовив: «Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються». Авраам відповів: «Якщо вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть, коли хто воскресне з мертвих, не повірять» (Лк. 16, 31).
Так і сталось. Згадайте, як тіж іудеї маючи закон, не слухали пророків, не повірили побачивши воскресіння чотириденного Лазаря, не увірували будучи свідками і багатьох інших чудес і знамень, які явив їм Ісус Христос, не повірили і в воскресіння Самого Спасителя.
І в цьому ще одне значення цієї притчі – ми не повинні чекати поки якісь обставини підштовхнуть нас до розуміння того, про що ясно свідчить Св. Письмо, Свящ. Передання та багатовікова історія Церкви Христової. Бо дуже швидко спливає час, з кожною хвилиною наближаючи нас до миті, коли ми переступимо поріг вічності. В одну мить все зміниться, ми предстанемо перед лицем Божим і дамо відповідь за кожен крок свого життя і лише від нас залежить де в день Страшного суду поставить нас Господь – поруч з Лазарем чи багатим і чи зможемо ми побачити і насолодитись дійсним чудом, яким є вічне життя у Царстві Небесному. Амінь.
прот. Георгій Тяпко
