This post was originally published on this site

Розповідь євангелиста Луки про чоловіка, який одержимий бісами може показатися нам далекою від нашого повсякденного життя. Проте не випадково, про це зцілення розповідається два рази в церковному колі недільних Євангелій, для того, щоб ще раз нам нагадати про роботу диявола і Господню силу, яка бореться проти всього злого. Апостол Петро застерігає нас, що диявол не спить: “Будьте тверезi, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, i шукає, кого б пожерти”. (1Петра 5:8)

Дорогі брати і сестри, чоловік, про якого говориться в сьогоднішньому Євангелії, був опутаний злою силою, яка заволоділа його розумом, волею і тілом. Ніякі людські намагання не могли його заспокоїти, він рвав ланцюги, які на нього накладали, тікав в пустиню, жив в гробовищах, тобто перебував там, де не було нічого людського.

Дорогі у Христі, буває, що ми одержимі темними злими силами, коли ми гніваємося, коли ми робимо на зло нашим близьким ставлячи своє “Я” з великої букви, не хочемо йти на будь який компроміс. Хоч наші ближні намагаються напоумити нас і зупинити нашу злість i ворожнечу, усмирити нас, але ми на превеликий жаль дуже часто противимося цьому. В сьогоднішнім Євангелії ми бачимо як Христос прийшов до нещасного одержимого чоловіка і почув від нього запитання: “Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Молю Тебе, не муч мене”. (Лк. 8:28) Ісус Христос звелів цій злій силі вийти з цього чоловіка.

Інколи, коли ми живемо не в покаянні, коли наші гріхи перевищують все, володіючи нами, тоді нечисті духи заплямовують нашу світлу одежу Хрещення, під час якого, наші хресні батьки, від нашого імені відрікалися від всіх діл сатани. Тоді ми схожі до того біснуватого, який не жив вдома. Коли ми через нашу лінь не йдемо до храму Божого для спільної молитви, то ніби ми перебуваєм в гробах, тобто в своїх похотях, пристрастях під час яких нечисті духи опановують нашу волю і шепчуть нам на вухо робити беззаконня. Іоан Богослов вчить нас: “Хто чинить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол згрішив.” (1 Iн. 3:8) Проте, ми можемо стати вільними від злої сили.

Подивімося самі на себе, загляньмо самі в свої душі, що в нас є таке, що робить наші серця темними? Що затьмарює наш розум, що направляє нашу волю на зло? Що робить наші слова і дії мертвими? Йдімо смиренно до Христа в Таїнстві Святої Сповіді, в молитвах, з’єднаймося з Ним у Святому Причасті у надії на Божу допомогу. Саме через молитви, Сповідь і Причастя наші душі, серця, розум, воля, слова та дії будуть світлими, добрими, живими. Саме цими способами ми досягнемо спасіння.

Подивімося на наше сучасне життя і ми побачимо, що страшний образ гадаринського біснуватого проявляється в ньому багатьма способами, багатьма видами. Злий ворог людського роду – диявол – досяг багато успіхів в знищені Божого образу в людині:“Ти створив його мало чим меншим за ангелів, славою й честю увінчав його.” (Пс. 8: 6). Що сталося з богоподібною душею людини, яка створена для вічного блаженства? В сьогоденні людина одержима різними бісами, що є великим її приниженням. Як біснуватий, що “не одягався в одежу”, (Лк. 8:27) сьогоднішні “содомляни” не встидаються ходити напівроздітими в різних місцях. Господь говоритьпро біснуватого, що “жив не в хаті, а в гробовищах.” (Лк. 8:27) Не являються такими гробами квартири і хати,  в яких замість молитви, роздумів про Бога, про спасіння своєї душі заселяються диявольські образи з телевізорів і комп’ютерів?  Задумаймося!

Тому, дорогі мої, наше спасіння є всіх нас на виду – це є Церква Божа і кожний бажаючий може отримати в ній духовне здоров’я, спокій.У Книзі Притч Соломонових сказано: “Премудрість збудувала собі дім, хто нерозумний, звернися сюди!” (Притч. 9, 1).

Всі ми бачимо, що діється в світі 21гостоліття. Ім’я Боже відходить на задній план, храми пустішають, збільшується кількість “гадаринських біснуватих.” Проте, Господь є Довготерпеливий, Він чекає на навернення наше до Нього. Сьогоднішнє людство є як блудний син після мучительної пустоти і туги за Батьком, бажає повернутися в батьківський дім, щоб подібно до зціленого біснуватого, про якого ми сьогодні чули, міг сидіти біля ніг Христа. Так само і ми спішімо йти до Господа, замість того, щоб займатися різними непотрібними справами у неділю, чи будь коли є богослужіння у храмі. Схилімо свої голови у ніг Христа, Який каже нам: “Покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне.” (Мф. 3:2)Нехай усім нам допоможе Господь зцілитися від гріха і перебувати у вічному спілкуванні з Христом. Станьмо тими зціленими “гадарянами” і не встидаймося бути носіями Христової науки. Завжди прославляймо Бога, дякуймо Йому за безмірне до нас милосердя.

Амінь.

Протоієрей Михаїл Гонтарук

Замісник настоятеля

Кафедрального собору св. Володимира

Парма, Огайо