This post was originally published on this site

Після Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, Його учні згідно настанови свого учителя залишилися у Єрусалимі чекати 10 днів, на що, – вони самі не знали. Ці 10 днів Апостоли провели не марнуючи, вони прожили їх у молитві і пості, як воно і належеться перед тим, коли щось важливе повинно статися у нашому житті. І ось цей день настав: ”Нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав” (Дії 2:2-4). В цей день – День П’ятидесятниці, Дух Святий дав життя Церкві Христовій. Ця подія відкрила очі Апостолам і повністю змінила бачення світу навколо них. Раптово усе для них почало робити сенс; усе що Ісус навчав, пояснював та пророкував. В одну мить Апостоли перетворилися з неосвідчених рибалок у перших провідників Церкви Христової, перших ієрархів. Це перетворення всередині у них не вимагало абияких зусиль. Усе що вони зробили, це відкрили свої серця і дозволили Святому Духу діяти у них і через них. Це також може зробити кожен із нас. Нам, у 21-му столітті здається що бути апостолом є неможливо. Ми думаємо що Апостоли були якимись унікальними людьми, які жили і померли у 1-му столітті і на тому їхня діяльність закінчилася. Я хочу нагадати Вам, що Апостоли як і ми, були простими людьми. І так само як і вони, навіть перебуваючи біля Спасителя, не могли своїми очима бачити усієї істини, так само і ми будучи засліплені турботами і марнотою світу цього не бачимо нашими духовними очами. Наше життя і бачення світу може змінитися за одну муть, як це сталося з Апостолами, якщо ми дозволимо Святому Духу діяти у нас і через нас. Нашою проблемою у 21-му столітті є те, що ми не хочемо нікому підкорятися, нікого слухати, брати на себе будь-якої відповідальності чи бути зобов’язаним у чомусь. Це протилежить Христу і Церкві. З такою поведінкою нам ніколи не стати апостолами. Багато людей, для того, щоб інші залишили їх у спокої, просто кажуть: ”А хто я такий/така і що я можу змінити?!?!” Якщо 12 Апостолів з таким самим “ентузіазмом” відносилися б до своєї віри, тоді Христова Церква померла б ще у перший день свого заснування. Але Апостоли віддали себе, як інструмент, в руки Святому Духові, і Той в свою чергу під кінець першого ж дня існування Церкви додав до Неї 3000 вірних. Сила Святого Духа є всемогутньою. Наприклад, перед П’ятидесятницею, Апостоли ховалися, бо боялися що їх розіпнуть, а після П’ятидесятниці – почали відкрито проповідувати на вулицях; перед тим, вони сиділи за закритим замком, а тепер вони пішли у світ, щоб відкрити двері віри для усіх людей; перед тим, Петро тричі відрікся Христа, а тепер проповідує та сповідує Його перед натовпом; перед тим, Павло був одним з найгірших переслідників перших Християн, а тепер став одним з найревніших проповідників Євангелії. Не робить значення, як інші бачать нас у своїх очах; як одну особу чи як маленьку парафіяльну громаду. Коли Дух Господній наповняє нас, тоді ми можемо мати силу, яку мали Святі Апостоли Петро, Павло чи інші учні Христа. Якщо 12 людей (12 Апостолів) зуміли розбудувати найбільшу в світі Церкву, тоді чому ми, як індивідуальні парафії, які маємо більше ніж 12 членів у громаді, нарікаємо і навіть не можемо утримати те що нам передано.

Амінь.

о. Василь Пасакас

парафія Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ США

South Plainfield, NJ 07080